Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 916/2918/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від прокуратури:Збарих С.М., посв. №028728 від 05.09.2014р.;від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р.у справі господарського суду№916/2918/15 Одеської областіза позовомПрокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської сільської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод"провнесення змін до договору оренди земліВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у справі №916/2918/15, позовні вимоги задоволено. Внесені зміни до договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01.06.2006р. - землі рекреаційного призначення площею 4,287га, яка знаходиться в курортній зоні "Катранка" в межах села Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та передана для обслуговування бази відпочинку "Мрія", зареєстрованому в Татарбунарському відділенні Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.08.2006р. за №040653500039, шляхом викладення пунктів 5 та 9 договору в редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення та доповнено договір пунктом 10.1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Молокозавод", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 23.02.2016р. з'явився прокурор. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.06.2006р. на підставі рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району від 23.02.2006р. №465-ХХІV між Лиманською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення площею 4,287га, яка знаходиться в курортній зоні "Катранка" в межах села Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та передана для обслуговування бази відпочинку "Мрія", зареєстрований 03.08.2006 за №040653500039 в Татарбунарському відділенні Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

На підставі рішення Лиманської сільської ради від 14.02.2013р. №464-VI "Про проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту села Лиман, Лиманської сільської ради" ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель села Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

12.07.2013р. Лиманською сільською радою Татарбунарського району прийнято рішення №525-VІ "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області", яка була введена в дію з 01.01.2014р.

Рішенням Лиманської сільської ради від 28.11.2013р. №577-VІ затверджені фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки на території Лиманської сільської ради.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.09.2014р., що був наданий відділом Держземагентства в Татарбунарському районі, грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на теперішній час становить 5196077,12грн.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2014р. та 25.09.2014р. Лиманська сільська рада зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" з пропозицією внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка залишена відповідачем без задоволення.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011р. у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011р. у справі №41/81пд, а також узгоджується з позицією, викладеною у п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Крім того, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.08.2013р. у справі №5009/3430/12.

Виходячи із системного аналізу положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди, Податковий кодексу України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати.

Визначення в договорі орендної плати в межах законодавчо визначених граничних розмірів не суперечить положенням чинного законодавства, а одностороннє збільшення ставки орендної плати в межах ст. 288 Податкового кодексу України не є приведенням договору у відповідність до норм чинного законодавства.

При цьому, господарські суди не навели у судових рішеннях обставин, які б свідчили про наявність визначених законом чи договором підстав для внесення судом змін у договір оренди земельної ділянки в межах граничних розмірів орендної плати без перевірки визначеного у договорі розміру орендної плати на предмет його відповідності, чи навпаки, вимогам діючого законодавства, виходячи з предмету та підстави позову.

За приписами ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011р. №445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

За ч. 6 п. 4 зазначеного Положення Держземагентство відповідно до покладених на нього завдань видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та надає інші адміністративні послуги відповідно до законодавства.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за наявності відповідних заперечень сторони про необґрунтованість наведених у витягах з технічної документації даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок - ці дані можуть бути перевірені судами.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів, передбачений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11.

Пунктом 3.3 даного Порядку визначено формулу, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів.

При цьому, вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на невідповідність зазначеного у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки орендованої відповідачем.

Проте, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не розглянули вказані доводи, надавши заздалегідь встановленої сили витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, виданим відділом Держземагентства в Татарбунарському районі, та не перевіривши дотримання визначеної Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11 формули, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки та відповідність застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015р. у справі №815/5947/15 (додавши при цьому копію зазначеної постанови) визнано протиправним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держземагентства в Татарбунарському районі Одеської області №В-Н-842 від 22.09.2014р., однак в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має повноважень надати цьому відповідну оцінку.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" - частково задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. у справі №916/2918/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач